Облако тегов

Cтихи про осень на украинском

Стихи

Замечательная осенняя пора, «Бабье лето.» В такую погоду все время хочется гулять. Ну да ладно. Сегодня вашему вниманию предлагаются 15 стихотворений про осень на украинском языке.

Королева Осінь

Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.

Н.Замрія

***

Чаклунка

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

Н.Замрія

***

Осінь

Ось вже осінь поспішає,
Жовте листя розкидає,
Дощем холодним поливає,
Тихо з вітром розмовляє:
— «Ознаки вже моєй пори,
Я зміню всі кольори!»
І сумує вітерець,
Бо літа вже прийшов кінець.

***

Осiнь

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
— Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
— Через рік мене чекайте!

Л.Новікова

***

Останнiй листочок

Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!

А.Камінчук

***

Іде осінь

Вже зриває вітер
Золото беріз.
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.

М.Вовчок

***

Золотi квiтки

Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.

О.Олесь

***

Осiнь

Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки.
Хмуро, безпритуло
Глянули садочки.
Жовкне і травиця,
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвилий.
Пташки від негоди
Подалися в ірій.

П.Грабовський

***

Осиній день…

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь,о! — та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій!
І плаче коник серед трав — нема мелодій!

Л.Костенко

***

Осень на украинском

Осіннє сонце червоніло над степами,
Прозорі хмари пропливали у горі,
Літало листя пожовтіле над ставами
І ліс стояв як зачарований у сні.

А десь у полі колосилася пшениця.
Зів’яле листя вже лежало у воді.
Співала тихо там самотня біла птиця,
І так спокійно все заснуло на землі.

…Вечірні зорі заворожували світлом,
Холодний місяць розпливався по землі,
Хитались трави і дерева разом з вітром –
Природа спала і чекала вже зими.

Д.Бабурина

***

Золота осiнь

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
Ніби сонцем вщерть налиті
На гілках висять плоди,
У багрянім жовтім листі
Мріють веснами сади.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.

Й.Бродський

***

Осiнь

… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.
Утішає ясен:
— Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.

П.Осадчук

***

Їжаки

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки…
Ну, а може,— будяки…
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?..

Т.Коломієць

***

Бiлочка восени

На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно,
Так їх тулить на сосні
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.
Буде холодно на дворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в’язочка грибів!
Але білочці не спиться.
Дятел стукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
Або хитрий бурундук.

Л.Костенко

***

Нарядилась осінь

Нарядилась осінь
В дороге намисто,
Золоте волосся
Розплела над містом.
Кольорові фарби
Вийняла з кишені
І малює осінь
Жовтім по зеленім.
Здогадатись можна
В парку по деревах:
Є червона фарба
В неї і рожева…
Ще й відтінків різних
Безліч осінь має,
А стрункі ялини
Боком обминає…
Їй не шкода фарби
Й часу ні хвилини —
Колються нікчемні
Сосни та ялини
Ти скажи нам, сонечко,
Чом тепер не грієш,
А на жовтім листячку
Золотом яснієш?
Посміхнулост сонечко:
— Що на це сказати?!
Попросило літечко
Осiнь привітати!

М.Хоросницька